М. Ван Шамрай – літературний псевдонім Максима Стерпула Шамрая, письменника у жанрі наукової фантастики та дистопічного роману. Він народився й виріс у Миколаєві (Україна) в родині, тісно пов’язаній з освітою, наукою та мистецтвом. Його мати, Людмила, працює вчителькою початкової школи; батько, Володимир, викладач фізики й математики, а також музикант (гітара, фортепіано, акордеон) і поет; бабуся, Раїса Стерпул, протягом десятиліть працювала вчителькою математики та геометрії в тому ж місті. Саме це середовище з ранніх років сформувало його художню чутливість, інтелектуальну допитливість і прагнення пізнавати світ із різних перспектив.

Із дитинства він виявляв потяг до створення уявних світів: малював комікси, вигадував персонажів і писав короткі оповідання, надаючи наративну форму власній уяві. Ці перші творчі спроби заклали підґрунтя для тривалого зв’язку з письмом, який згодом переріс у глибоке осмислення людської природи, культури та майбутнього.

Освіту здобував у Національному університеті культури і мистецтв Києва (філія в Миколаєві), де навчався за спеціальністю «Культура і мистецтво», спеціалізація – культурологія. У 2006 році отримав кваліфікацію культуролога та педагога, закінчивши навчання з відзнакою та почесною відміткою про відмінні успіхи. У 2009 році завершив навчання в аспірантурі Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Києва за спеціальністю «Теорія та історія культури». Його дисертаційне дослідження «Культурний антропоцентризм як феномен (соціально-філософський аналіз)» було присвячене вивченню поняття культурного антропоцентризму та його ролі в сучасній філософській антропології й філософії культури – підхід, що суттєво вплинув на його літературне бачення.

З 2011 року він мешкає в Іспанії, де продовжує розвивати свою літературну творчість. «Нащадки останньої надії» – його літературний дебют. Роман, задуманий на початку 2010-х років під робочою назвою «Останній екіпаж», формувався протягом багатьох років, увібравши різні часові, життєві та рефлексивні шари авторського досвіду. У підсумку постала дистопічна науково-фантастична історія, що поєднує класичну пригоду, корпоративні інтриги та змови з глибокими роздумами про владу, нерівність, пам’ять і ідентичність.

Наративний стиль автора вирізняється візуальністю, динамічністю та філософською глибиною, прагнучи занурити читача в історію з кінематографічною інтенсивністю, не відмовляючись від складних екзистенційних питань. Серед його творчих орієнтирів – Станіслав Лем, Айзек Азімов та Артур Кларк, а також традиція класичного пригодницького роману. Його тексти мають виразний авторський голос і уникають шаблонних рішень.

Творчість письменника адресована допитливим і вимогливим читачам, зацікавленим у науковій фантастиці, дистопічних суспільствах та фундаментальних питаннях майбутнього людства. Для автора письмо є водночас актом творення й пізнання – способом дати голос історіям, які прагнуть існувати, і запросити читача до роздумів про світ, який ми створюємо… і який залишаємо по собі.